Київська Русь

Історія тризуба – князівсько-територіального символу Подніпров’я, сягає своїм корінням у дохристиянський період, часи союзу слов’янських племен VI століття. За однією з версій він уособлював “Стежки Трояна” або “Пори Трояна” з “Слова о полку Ігоревім”, тобто тричастинну будову світу – Яву, Нава і Права.

Частина істориків вважають, що, найбільш вірним слід вважати припущення, що тризуб – символ сокола або іншого тотема князівського роду. Існує кілька версій, що пояснюють сенс знака, але ні одна з версій поки не отримала точного наукового підтвердження.

Найбільш відомими, що дійшли до нас знаками-печатками з’явилися знаки Рюриковичів. З часом знак, який представляє власника, перейшов на зображення друку, став вживатися в дипломатичній і торговельній практиці, виступаючи свого роду аналогом вірчої грамоти. Найдавнішою з таких печаток можна вважати друк з двузубцем Святослава Ігоревича.

На багатьох монетах, перснях та пломбах Володимира Святославовича та його нащадків зображувався тризуб.

У XI столітті виникає нова гербова традиція, для якої характерне використання зображень святих, покровителів князів. Так, з часів Ярослава Мудрого покровителем Київської Русі вважався Георгій Побідоносець, або Змієборець (драконоборец).

На честь архістратига Михаїла – покровителя київського князя Святополка Ізяславовича (1050-1113 рр..) – був збудований в Києві Михайлівський Золотоверхий монастир. Вважають, що з того часу Михайло – покровитель князів і ратної слави став вважатися покровителем і Київської землі. Зображення архангела Михайла зустрічається на численних печатках XII-XIII століть. Згодом воно перейшло в герб міста.

Печатка Святослава Ігоревича. Київ, до 972 р.

Тризуб на срібняку Володимира Святославича.

Св. Георгій на срібняку Ярослава Мудрого.

Архангел Михайло на печатці Святополка Ізяславича.

Середні століття: між Польщею і Росією.

З розпадом Київської Русі та утворенням великої кількості самостійних князівств починається наступний етап в розвитку державної символіки. На зміну колишнім родовим знакам приходять територіально-династичні герби.

В гербі спадкоємців Данила Романовича Галицького (1201 – 1264 рр..), який багато зробив для відновлення єдності Галицько-Волинської Русі, утвердилося зображення лева, який підіймається на скелю. Свідчення тому – друк 1316 року галицько-володимирських князів Андрія і Лева II. На думку деяких дослідників печатка ця від Лева Даниловича, ім’ям якого назвали побудований за його батька місто Львів. Зображення Лева стало територіально-династичним знаком Галицько-Волинського князівства. Центр цього князівства перебував у Львові. На печатці іншого сильного князя Юрія Львовича “короля Русі і князя Володимирського” зображений вершник (прапороносець – герб Волині) зі щитом, на якому “здиблений” лев (герб Галичини).

Подальше становлення української символіки припадає на XVI-XVII століття – час консолідації українських земель і визвольної війни проти шляхетської Польщі. В ході її в XVI столітті утворився своєрідний політичний центр зі своєю військовою структурою – Запорізька Січ.

“Літопис Григорія Грабянки”, автор якої – український “козацький літописець” – розповідає, що у 1575 році польський король Стефан Баторій в числі різних клейнодів – військових відзнак в козачих військах – прислав козакам особливу печатку на знак визнання мужності козаків, проявленої, зокрема, у боях з татарами.

На цій печатці був зображений козак з мушкетом, що увійшов в історію під назвою “лицар-козак з самопалом”. Найбільш відома з найдавніших печаток-клейнодів відноситься до 1595 і належить гетьману Лободі. Починаючи з часу Гаврила Крутневича (1603 року) козак, що на ній зображувався йде, в напівпрофіль, із шаблею при боці і з мушкетом. Цей символ у 1622 році в поетичних рядках на смерть гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного вперше названо “гербом низового Війська Запорізького”.

На гетьманських печатках Богдана Хмельницького – ватажка визвольної війни українського народу в 1648-1654 роках – також зображувався козак з мушкетом. На якийсь час символ стає розпізнавальним знаком України. З 1758 його іменують “національним гербом”. На виданих тоді картах України містився саме “козак з мушкетом”.

Правда, в цей же період існували й інші символи. Збереглися печатки Київського магістрату XVI століття, на яких зображений арбалет або лук зі стрілою.

Після возз’єднання України з Росією – під впливом останньої – українська символіка поступово уніфікується. Зникає козак з мушкетом. Офіційним гербом України як частини Російської держави незабаром стає двоглавий орел.

Але в цей період не вся Україна входила до складу Росії. Її західна частина – Галичина і Закарпаття – в результаті трьох поділів Речі Посполитої опинилась у складі Австрійської імперії, яка проводила політику онімечення українського населення.

Створена у Львові в травні 1848 року Головна руська рада проголосила загальнодержавним національним гербом старовинний герб Галицько-Волинської Русі – зображення золотого лева на блакитному полі. Але цьому символу не судилося стати загальноукраїнським, через що зберігся поділ українських земель.

Герб Галицько-Волинської Русі – вершник-прапороносець тримає щит із зображенням лева. З друку Юрія Львовича. Поч. XIV ст.

Герб Руської землі. З печатки Володимира Опольського. 1379 р.

Друк війська Запорізького 1620-х років.

Печатка київського магістрату. Кінець XVII століття.

Самостійна держава УНР.

Після лютневої революції в Росії, питання про кольори прапора було вирішено досить швидко. З гербом справа йшла складніше. У двох великих масових маніфестаціях, що відбулися в березні 1917 року в Києві, можна було бачити декілька гербів, які учасники процесій намагалися представити як символ України: жовтий лев на голубому тлі, комбінований герб з левом і архангелом, козак з мушкетом, золотий одноглавий орел на синьому фоні і навіть турецький півмісяць із зірками та хрестом над ним.

У зв’язку з цим голова Центральної ради, найбільший український історик М. С. Грушевський виступив 16 вересня 1917 року зі спеціальною статтею в газеті “Народна воля”. Він відзначив насамперед, що постійного герба Україна ніколи не мала. До числа символів, здатних виступити в цій ролі, найбільш підходящими він виділяв тризуб часів Київської Русі, лук або арбалет, відомий за київських печаток XVII-XVIII століття, і козака з мушкетом.

Наступного разу це ж питання підняли після проголошення Української народної республіки (УНР). У листопаді 1917 року була створена геральдики-прапорна комісія. У ході роботи виявилися два підходи. Прихильники першого – історичного – наполягали на тому, щоб затвердити в якості герба один з відомих у минулому символів. Представники другого напряму вважали, що нова державна система повинна виражатися і новим символом.

М. С. Грушевський запропонував компромісне рішення. За його задумом у центрі емблеми містилося зображення золотого плуга на синьому тлі, а навколо розташовувалися тризуб, лев, козак з мушкетом, арбалет, озброєний вершник на коні. Вінчати ці розташовані на гербовою щиті символи повинен був голуб з оливковою гілкою в дзьобі – вісник національної згоди і спокою. З двох сторін герба повинні були стояти “щитотримачі” – селянка і робітник. Комісія так і не прийшла до остаточного висновку.

Тим часом у грудні 1917 року затверджується зразок першого державного кредитного квитка. У його офіційному описі сказано: “сітка передньої частини квитка … складається з хвилястих ліній, і в ній знаходяться білі відбитки Володимирського знаку”. Так, де факто, зображення тризуба вперше увійшло в офіційні документи Української республіки.

А 18 січня 1918 року був прийнятий проект військово-морського прапора України, на синій смузі якого містився золотого кольору тризуб з хрестом, розташований на верхній середній його частині. Так тризуб, не будучи затверджений як державний герб, вдруге з’явився як офіційний символ, що і вирішило все. Після цього, 12 лютого 1918 року Рада Міністрів прийняла рішення внести в Раду закон про затвердження державним гербом України “прийнятого Морським флотом герба Володимира Великого (без хреста)”. І 1 березня того ж року в місті Коростені Рада затвердила цей герб. (У Коростені, так як у Києві була встановлена Радянська влада.)

Ескізи герба доручили виконати президенту Української Академії мистецтв В. Кричевському, який підготував проекти великого і малого гербів УНР та відповідних печаток. В обох гербах навколо тризубів розміщені оливкові гілки – символи національної згоди в самій державі і миру з сусідами. Проекти гербів і печаток затвердили 22 березня 1918.

У квітні 1918 року влада переходить до рук австро-німецького ставленика – гетьмана П. П. Скоропадського, який всіляко демонструє прагнення до відродження старих козацьких традицій. Цьому як не можна краще відповів козак з мушкетом. Але адміністрація, що прийшла до влади не могла відмовитися і від герба УНР. Тому на державній друку обидва символи були сполучені. Над козаком з мушкетом розміщується тризубець. Тоді ж тризуб вперше став атрибутом військової форми. Його зображують на блакитний емалі кокарди.

Після революційних подій осені 1918 року в Австро-Угорщині та Німеччині та анулювання Брестського договору на Україні зміцнюється рух буржуазно-націоналістичних партій, в результаті якого встановлюється правління так званої Директорії, яка зберегла тризуб в якості герба. Тризуб без хреста залишається на військово-морському прапорі; в різних варіантах виконання він займає центральну частину кокард як в Придніпровській, так і в Західноукраїнських арміях.

Проект герба, запропонований М. Грушевським.

Малий герб УНР. Затверджено Малою Радою 22 березня 1918 року.

Великий герб УНР. Затверджено Малою Радою 22 березня 1918.

Большая государственная печать УНР.

Проект герба Української держави.Виконано художником Г. Нарбутом в 1918 році.

Мала державна печатка. Затверджена 18 липня 1918 гетьманом П. Скоропадським.

Проект середнього герба, виконаний відомим українським геральдистів М. Бітінскім в 30-х роках.

Радянський період.

10 березня 1919 третій Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв першу Конституцію УРСР, і герб, на геральдичному щиті якого в променях сонця, що сходить зображали серп і молот, а над ними абревіатура “У.С.С.Р.” (Українською мовою – “У.С.Р.Р.”, що означає “Українська Соціалістична Радянська Республіка”). На червоній стрічці під щитом на українській і російській мовах містився заклик: “Пролетарі всіх країн, єднайтеся!”. Щит обрамляли вінок з колосся пшениці.

Нерідко зображення герба УСРР копіювали з герба РРФСР, змінюючи тільки написи.

У 1949 році над гербовим щитом з’являються зображення п’ятикутної червоної зірки і замість абревіатури на щиті з’являється напис на серединній частині стрічки: “Українська РСР”. Таке уточнення потурбувалися, мабуть, для того, щоб не плутати його з гербом РРФСР.

Герб УСРР 1919-29 рр..

Герб УРСР. 1949 г.